БумБокс - Історія моя не уяви витвір

На небі немає хвиль

І я - не її типаж,

В очах Пасадени пляж

За дуже і дуже багато миль.

Це все, як короткий метр,

Крізь терни і до біса,

Їх рейс десь на Ібіца,

Впізнала – і ось тепер...

Чи ти музикант, чувак?

Не бійся, я не вкушу!

У мене за дві літак,

Так, лише на льоту пишу.

Я слухала твій альбом

Із тим, кого вже нема,

Так добре було разом,

Не слухаю, бо сама...

Давні наші подорожі кудись,

Почуттів, спалахів білий дим,

Я його записував не тобі,

Але в нім ви разом з ним...

Там захований наш таємний код,

Там кохання на землі й на небі,

Я його записував не тобі,

А тепер він твій на сто відсотків!

Твій на сто відсотків!

Хоча я не бував там, де ти була,

Історія моя не уяви витвір.

Слова я ці тоді не кидав на вітер

Про те, що жар пізнала лише зола.

Ми назбирали вражень на цей альбом

Най музика хоч трошки лікує рани

Робив його без грошей і не для шани,

Бачу, що все це було намарне!