Білий Бо - Наскрізь

Малювали вдень, римували вніч
Скільки цих розмов, тільки віч-на-віч?
Старенький трамвай мимо тих узбіч
Поки твій світ став ще ближчим
Якби я ще вмів зупиняти час
Вибирати влучну посеред фраз
Вимикати рутину і лиш для нас
Птахи кружляють у небі прекрасному
Все, наскрізь
Бачу, наскрізь
Люди, наскрізь
Я, наскрізь
Все, наскрізь
Бачу, наскрізь
Люди, наскрізь
Я, наскрізь
І ніби безмежний світ всередині все, світ для небідся*
Сліди від чобіт моїх, житуха не ліфт та швидше біг це
Доки писав текста не помітив якими дорослими стали
Слова промовляли устами, незнаючи впину, літали містами
Світ став світом речей