Лілу45 - Я дівчинка із Київського гетто

В моєму світі у людей нема інтернету
Усі життю радіють стрибають по калюжам
Додому поспішають бо кохані й небайдужі

Тут кожний мріє та обігріє тут кожний за тебе
Життя не жаліє вдягнувши сукню білую
Я стану майже милою та як завжди сміливою