Ілля Найда - Золотава Осінь

Золотава осінь розпустила коси і птахом у небо летить.
За тобою буду все життя жаліти і серденько буде боліть.
Золотава осінь йде простоволоса, шепоче мені - зупинись.
І питає вітра, де так довго він баривсь?
І знову жовтий лист - від осені сюрприз - дарує усміх золотий,
Кажу слова не ті, гублюсь на самоті, лиш на прощання погляд твій.
І марно не кажи, і не тривож душі, мені лишилися пісні,
Бо знаєш ти сама, що йде до нас зима і так далеко до весни.