Vitaliia - Такі Дорослі

в наступнім вересні настане той день –
в журналі не буде наших прізвищ і імен,
і будуть вчителі казати вже іншим
про «ліс рук» і «що ваш клас був найгіршим».

нас єднали zoom-уроки і парти,
в обличчя знаєм тих, хто міг дать списати,
і жартами міг веселити буденність
і підпис мами підробити в щоденник.

На цім подвір’ї, що травою заросле,
коли ми встигли стати такі дорослі?
Якщо ми так кінця чекали щороку,
чому сьогодні серце скаче збоку?

Невже єдине, що лишилось, знайомі
переглядати миті лиш у альбомі
ті фото, де ми в різних класах ще діти,
де нас ще не розкидало по світу?

Ми за здоров’я вчителів поставим свічку,
що виходили на контрольній вічно.
Хтось збереже листок із твором про літо,